El Real Monasterio de Santa María de Poblet (en catalán: Reial Monestir de Santa Maria de Poblet) o, simplemente monasterio de Poblet, es el prototipo de abadía cisterciense española. Localizado en la comarca de la Cuenca de Barberá, en el término municipal de Vimbodí y Poblet, en Tarragona (España), el primer cenobio fue impulsado y patrocinado por Ramón Berenguer IV, conde de Barcelona, que lo entregó a los monjes bernardos de la abadía de Fontfroide en el año 1149.
Fue panteón real de la Corona de Aragón, desde finales del siglo XIV1 hasta la extinción de la casa real de Aragón en el siglo XV.
Enriquecido con distintas donaciones, alcanzó su máximo esplendor en el siglo XIV, y su total decadencia y abandono en 1835 como consecuencia de la desamortización de Mendizábal. En 1930 se inició su restauración, de forma que en 1935 pudo dedicarse nuevamente la iglesia al culto, y en 1940 retornaban a su abadía algunos monjes. No todos los espacios pueden visitarse, por ser dependencias en clausura utilizadas por los cistercienses que de nuevo ocupan el monasterio.
En 1991 fue declarado por la Unesco Patrimonio de la Humanidad. Poblet, junto con Guadalupe, El Escorial, San Millán de Yuso y San Millán de Suso son los monasterios en España que gozan de este título.
Монастир Поблет (кат. Reial Monestir de Santa Maria de Poblet) – цистерціанський монастир, заснований в 1151 році. Один з найбільших монастирів в Іспанії розташований в Комарк Конка-де-Барбера в Каталонія. Заснований в долині річки Франколі Рамоном Беренгер IV, який звільнив Каталонію від панування маврів.
Монастир був першим з трьох споріднених монастирів, що утворювали «цистерціанський трикутник», який допоміг зібрати землі під Каталонією в XII столітті (інші два – Сантес Креус і монастир Вальбона де ліс Монжес).
Монастир вміщує в себе укріплену королівську резиденцію і пантеон королівського дому Арагона, починаючи з Хайме I Арагонського.
Особливий інтерес представляють склепінні галереї внутрішніх дворів (XII століття) і королівська усипальниця (1359).
У 1835 році монастир був покинутий, відновлений лише в 1930-х роках. 11 січня 1963 року папа Іоанн XXIII присвоїв собору монастиря Поблет звання малої базиліки. Внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1991 році..
